Сергій Піхуля , Катерина Русенко

(м. Черкаси, Україна)

ВРАХУВАННЯ ДОМІНУЮЧОГО ТИПУ ТЕМПЕРАМЕНТУ УЧНІВ ПТНЗ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ВОДІЇВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

 КАТЕГОРІЇ «С» та «В»

Професійна діяльність водія є динамічною та  вимагає від нього постійної зібраності, уваги, готовності до будь яких змін навколишнього середовища, а також прийняття рішень, котрі є адекватними цим змінам.

Таким чином, підготовка водіїв транспортних засобів категорії «С» та «В» в професійно-технічному навчальному закладі, на наш погляд, повинна враховувати і індивідуально-психологічні особливості учнів, в тому числі і темперамент.

Темперамент (від латинського temperamentum - належне співвідношення частин) - сукупність індивідуальних особливостей, що характеризують динамічну та емоційну сторони поведінки людини, її діяльності та спілкування. [5,с.158].

Кожен тип темпераменту характеризується різним рівнем вираження окремих властивостей і їх своєрідним поєднанням.

У чистому вигляді темпераменти зустрічаються дуже рідко. Людина, як правило, поєднує в собі низку рис, характерних для кількох темпераме­нтів.

Але дуже часто властивості певного типу темпераменту відіграють домінуючу роль.

Темперамент впливає на темпи протікання психічних процесів і            проявляється в поведінці, вчинках і діях людей. Тому врахування домінуючого типу темпераменту учнів професійно-технічного навчального закладу відіграє важливу роль.

Учень,  котрий має домінуючий тип  темпераменту як сангвінік.

          Для сангвініка характерна підвищена реактивність. Він бурхливо сміється навіть із незначного приводу або може дуже розсердитися через дрібницю. Емоції виникають швидко, є сильними, але нетривалими, легко змінюються на протилежні. Радість може швидко перетворитися на гнів, чи навпаки. Цьому сприяє висока лабільність нервової системи. Тому почуття, інтереси, настрої і прагнення дуже мінливі.

У колі друзів сангвінік завжди рухливий, веселий та життєрадісний. Переважає у нього оптимістичний настрій. Має добре розвинуту міміку й виразні рухи. По обличчю легко вгадується його настрій, ставлення до людей і речей. Жваво відгукується на все, що привертає його увагу. Знижена сенситивність характеризується високими порогами чутливості. Тому сангвінік часто не помічає слабких подразників або не реагує на них. Він дуже ініціативний, енергійний і працьовитий. Його цікавить усе нове. Тому з великим бажанням береться за нову справу, віддається їй і може зробити багато, якщо справа виявилась для нього цікавою. Якщо ж йому стало нецікаво, він починає нудьгувати і залишає розпочату роботу, не завершив її. Активність і реактивність збалансовані. Урівноваженість і рухливість процесів збудження і гальмування в корі головного мозку сприяють легкому утворенню тимчасових нервових зв’язків, їх варіативності. Тому сангвініки легко пристосовуються до будь-якої нової обстановки, легко зав’язують знайомства і вступають у спілкування з новими людьми, швидко схоплюють усе нове, засвоюють нові знання, навички і вміння. Їм властива висока кмітливість і гнучкий розум. Енергійні, веселі й комунікабельні сангвініки швидко привертають увагу інших людей і стають організаторами різних цікавих справ, лідерами різних компаній. У них розвиваються хороші організаторські здібності. Сангвінік – екстраверт. У більшості випадків його поведінку зумовлюють зовнішні впливи, а не внутрішні переживання.

Сангвінік - людина швидка, рухлива, відразу переключається від од­нієї справи до іншої, із швидкою зміною настроїв, які не залишають у її свідомості глибокого сліду. Змінювані емоційні стани відбиваються в мі­міці, жестах. Сангвінік характеризується кмітливістю і здатний виконувати завдання, якщо вони не дуже важкі. Сангвінік у стосунках з людьми відрі­зняється високою комунікабельністю, налаштований оптимістично, але поквапливий у прийнятті рішень.

Учень,  котрий має домінуючий тип  темпераменту холерик. 

У холерика висока реактивність і активність, причому реактивність переважає над активністю. Неврівноваженість процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. Його підвищена емоційна збудливість і неврівноваженість поведінки по-різному проявляються в житті. В одних людей ці якості можуть реалізовуватися через неабияку наполегливість й енергійність при виконанні завдань. В інших – спричинювати цілком бурхливі афекти, конфліктність, нестриманість та агресивність. Для холерика характерна циклічність у роботі. Він може цілком віддаватися справі, енергійно долати труднощі на шляху до його мети – і раптом припинити роботу. Так буває тоді, коли вичерпуються сили, втрачається віра у свої можливості. Це є наслідком неврівноваженості нервової системи. Як і сангвінік, має низьку сенситивність, тому часто не помічає слабких подразників. Менша пластичність створює певні труднощі у пристосуванні до нових умов життя, у налагодженні спілкування з новими людьми. Постійне намагання нав’язати свою думку співрозмовнику, категоричність у судженнях, нетерпимість до думки партнера звужують коло його спілкування. Значна ригідність сприяє стійкості інтересів і прагнень, підвищує наполегливість у роботі. Разом із тим ригідність створює труднощі при переключенні уваги і при переході з одного виду діяльності на інший. Високий психічний темп виявляється у швидких, іноді імпульсивних реакціях на подразники, різких поривчастих рухах, швидкій і пристрасній мові. Холерик – екстраверт. Його поведінка переважно зумовлена впливом зовнішніх обставин, а не внутрішніми переживаннями.

Холерик володіє сильними і швидкими психічними реакціями, легко збуджується від дії зовнішніх подразників, внутрішні почуття і пережи­вання найчастіше мають яскравий зовнішній прояв. Холерик нестриманий, запальний. Емоції виявляються бурхливо та яскраво. Почуття такої люди­ни охоплюють цілком і залишають після себе глибокий слід. Холерик во­лодіє великою енергією і активністю. У порівнянні з іншими типами нер­вової системи цей тип менш схильний до страху, рішучий, ініціативний, діє з великим емоційним підйомом. 

Учень,  котрий має домінуючий тип  темпераменту флегматик.

Флегматику властиві мала сенситивність та реактивність і висока активність. Тому він сповільнено реагує на подразники. Емоції виникають у нього повільно, але відзначаються значною силою, тривалістю, і стриманістю у зовнішніх проявах. Його важко розсмішити чи розгнівити. Це емоційно стійкий тип. Урівноваженість і часткова інертність нервових процесів дають йому змогу залишатися спокійним за будь яких умов, стримувати свої пориви, завжди слідувати встановленому розпорядку життя. За висловом І. Павлова, флегматик – це спокійний, врівноважений, завжди рівний, упертий і наполегливий працівник. Йому властиві велика зосередженість і працездатність. Через малу рухливість нервових процесів має низький темп реакцій, йому важко переключати увагу, а тому має значні труднощі при оволодінні новими видами діяльності. Недостатньо впевнений у собі, тривожний, а значить, малоактивний і безініціативний. Високу продуктивність праці виявляє при виконанні добре освоєної (нерідко монотонної) роботи. Висока ригідність створює певні проблеми в пристосуванні до нових умов. За своєю природою флегматик інтроверт, а тому мало комунікабельний. Йому важко знайомитися з новими людьми, знаходити теми для спілкування. Має небагатослівну мову, тихий і часто невиразний голос, збіднену міміку, повільні рухи.

Флегматик - людина повільна, врівноважена, спокійна, зміна на­строю відбувається повільно, зовнішнє вираження переживань слабке. Флегматик стійкий до зовнішніх подразників, з малоактивною мімікою, жестами невиразними, повільної промовою. Представники цього типу нер­вової системи довго обдумують майбутні дії, рідко і насилу переключа­ються на інший вид діяльності.

Учень  котрий має домінуючий тип  темпераменту меланхолік.

Для цього типу темпераменту характерна слабкість нервових процесів збудження і гальмування. Умовні рефлекси у нього утворюються повільно і легко гальмуються. Меланхолійний темперамент, писав І. Павлов, є явно гальмівним типом нервової системи. Висока сенситивність зумовлена низькими порогами чутливості. Меланхолік дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі. Потрапляючи в нові умови, розгублюється, не знає, як себе поводити, червоніє, і мовчить. У нього виникає позамежне гальмування. Павлов називає меланхоліка аутичним типом і пояснює його аутизм тим, що у нього виникає страх нової обстановки. Переживання меланхоліка є дуже стійкими і зовні слабо вираженими. Це високо тривожний і невпевнений у собі тип. Важко знайомиться з людьми, коло спілкування є дуже звуженим. Висока чутливість нервової системи спричинює її швидке виснаження. Тому меланхолік мало працездатний, швидко втомлюється. Проте якщо обстановка знайома і спокійна, а діяльність добре освоєна, він може справлятися зі складними завданнями. Особливо полюбляє спокійну, монотонну роботу. Меланхолік найменш стійкий тип нервової системи зі слабкими нер­вовими процесами, для якого характерна повільна зміна настрою. Характе­ризується одноманітністю почуттів, які часто знаходять зовнішній прояв. Часто нестриманий і нерідко замкнений. Відрізняється низькою товарись­кістю і нерішучістю дій, млявістю і пасивністю. Слід відмітити, що вроджені особливості темпераменту виявляються у людини в таких психічних процесах, які залежать від виховання, соціального середовища та здатності керувати своїми реакціями. Тому конкретна реакція на ситуацію може визначатися як вплив характерних відмінностей нервової системи, так і бути наслідком навчання та професійного досвіду. Наприклад, висока швидкість реакції у досвідченого водія, льотчика, боксера - необов'язково природна властивість їх нервової системи, вона може бути досягнута і в результаті навчання, тренування. Однак межі можливого розвитку швидкості реакції визначені вродженими властивостями нервової системи.

Продуктивність роботи водія тісно пов'язана з особливостями його темпераменту. 

Наприклад, у водія з холеристичним типом темпераменту сильна нервова система, він легко переключається з однієї справи на інше, але його нестримність у поведінці, тобто неврівноваженість нервової системи, зменшує уживчівість (інакше кажучи, сумісність) з іншими людьми. Гідність - у можливості зосередження значних зусиль у короткий проміжок часу, а недолік у тому, що при тривалій роботі йому не завжди вистачає витримки.  Холерикам потрібна швидкість, їм не подобається стояти в пробці, вони завжди хвилюються більше за всіх, з їхніх уст часто зривається лайка на адресу інших водіїв, дорожньо-патрульної служби, держави, шляховиків. Від своїх власних емоцій вони швидко втомлюються, іноді каються у своїй поведінці. Але мало хто з них думає про те, що іншим учасникам дорожнього руху вони зіпсували настрій, когось скривдили, когось образили. їх низька культура водіння нестриманість можуть обернутися для інших, особливо для вразливих водіїв, лихом, у тому числі і дорожньо-транспортною пригодою. Коли в дорожній ситуації зустрічаються два водії — холерики, і між ними виникає конфлікт, то вихлюпується величезна кількість емоцій, взаємних докорів, образ, погроз.
Холерик веде машину різко, любить великий розгін і велике гальмування. Їзда п'янить його, рівне гудіння мотора і комфорт у салоні змушують його забути про дорожню небезпеку, про те, що поряд такі самі автомобілі, які рвуться вперед і за кермом яких сидять такі самі холерики. На наших вулицях і дорогах інтенсивний рух іноді схожий на автоперегони. Хтось когось обігнав праворуч, хтось петляє у дворядному потоці автомобілів. Чи до розміток дорожніх у такій ситуації, чи до знаків? А в результаті — дорожньо-транспортні аварії. Причина — недооцінка своєї культури водіння і переоцінка культури партнерів по дорожньому руху. Водій з нормальною культурою водіння уважно ставиться до знаків дорожнього руху, адже їх поставлено фахівцями на основі досвіду та аналізу. Створення в процесі руху ризикованої ситуації, що може призвести до загибелі людей і зробити з автомобіля купу заліза, є виявом антикультури. Холерик активний, але недостатньо стриманий, тому він швидко стомлюється, що знижує його надійність при тривалих поїздках.
        Холерик  їздить швидко, тому що, постійно кудись запізнюється. Йго автомобіль рухається швидше загального потоку, в заторах холерик намагається знайти швидкісну смугу. Автомобіль для такого водія не тільки засіб пересування, але і можливість привернути увагу оточуючих. Якщо холерик має особистий автомобіль – то це потужний автомобіль зі спортивними ходовими якостями. У водія з сангвіністичним типом темпераменту також сильна нервова система, а значить, і хороша працездатність, він легко переключається в діяльності і спілкуванні, але недостатньо чуттєвий до всіх зовнішніх змін. У нього особлива рухливість (реактивність), яка може принести додатковий ефект, якщо робота вимагає зміни об'єктів спілкування, роду занять, часткового переходу від одного ритму життя до іншого. Володіючи швидкою реакцією і підвищеною працездатністю в початковий період роботи, до її кінця знижує працездатність не тільки з-за швидкої стомлюваності, а й через падіння інтересу. Сангвініки їздять порівняно спокійно, більше думають про водіїв, які їх оточують та про їхні автомобілі. Вони менш схильні ображатися на іншого водія, який не поступається їм дорогою, притискує до бордюру, їде так близько, що збиває бічне дзеркало. Сангвінік краще ніж холерик вміє керувати своєю емоційністю. Отже, рідше потрапляє в аварійні ситуації, причому з найменшим збитком. Сангвінік краще проявляє себе в умовах міського руху, але недостат­ньо стійкий до дії монотонних подразників. Є ймовірність засипання за кермом при русі на довгі дистанції при одноманітному ландшафті.

Сангвініки керують автомобілем енергійно, з гарною динамікою. Здатні довготривале знаходитись за кермом, зберігати адекватну оцінку дорожньої обстановки. В той же час, надлишкова імпульсивність призводить до помилок на дорозі.

Перевагою водія флегматика є здатність довго і наполегливо працювати, але він не в змозі швидко зібратися і сконцентрувати свої зусилля.

Флегматики не захоплюються швидкою їздою, а отже, не вдаються до обгонів на дорозі, частіше, ніж інші психофізіологічні типи, віддають перевагу старим автомобілям з малопотужним двигуном. Флегматик врівноважений і спокійний. Його висока витривалість до монотонних подразників робить його придатним до далеких рейсів.

Флегматики характеризуються спокійним впевненим стилем керування автомобілем.  Їм не подобаються високі швидкості, тому що, висока швидкість автомобіля не відповідає тій швидкості обробки інформації, яка звична для флегматиків, а це в свою чергу, призводить до помилок в оцінці дорожньої обстановки. Флегматики навряд чи будуть ризикувати заради задоволення.

Водій меланхолік відрізняється великою витримкою, але повільним входженням в роботу, його працездатність вище в середині або в кінці роботи, а не на її початку. Меланхоліки складають основну масу водіїв. Даний тип потенційно небезпечніше , ніж водії - холерики і флегматики разом узяті. Меланхоліки не вміють так добре контролювати свої пориви , як флегматики , і в той же час , гірше їздять , ніж холерики .
Для меланхоліків характерний консерватизм небажання змінюватися і вдосконалюватися. Меланхолік постійно сповнений сумнівів - а що , якщо ... Він ніколи не виїде на зустрічну смугу на світлофорі - адже він знає , що може потрапити в аварію , сумнівається у своїх можливостях і можливостях свого авто. Час реакції меланхоліка - від середнього до уповільненого . За кермом він часто думає про щось , через це ніколи повністю не контролює ситуацію. До автомобіля водій - меланхолік ставиться дуже добре , але , як правило , до першої серйозної поломки . Якщо до поломки він може купувати для машини різні « цяцьки » , намагаючись її як би задобрити , то після поломки це почуття відразу ж проходить. Якщо автомобіль новий , то досить часто його миє , але до тих пір , поки на автомобілі не з'явиться достатньо подряпин і інших косметичних дефектів. Тоді вже меланхолік не вважає свій автомобіль новим , він починає до нього ставитися як до чогось буденного . У технічні особливості свого автомобіля не вникає , керівництво після покупки теж , як правило , не читає. Про своєму автомобілі не знає навіть найелементарніших речей : навіть тиску в шинах , навіть де знаходиться бачок склоомивача . До речі , в деяких машинах таких бачків 2 , але про це він теж не знає. Правила меланхолік знає лише поверхово . Він просто « пливе» в потоці - куди всі , туди і я. До речі , вибираючи машину , керується тим же принципом - « щоб було , як у всіх» , тому рідко вибирає ексклюзивні і неординарні автомобілі . Зазвичай у нього найпопулярніша модель ( з продажу) в регіоні. Якщо грошей мало - якийсь різновид ВАЗа , якщо трохи більше , то , як правило , недорога іномарка. Меланхолікові характерна нерішучість, розгубленість у складній об­становці, тому він найменш придатний для діяльності водія. Меланхолики, як правило, керують автомобілем невпевнено. В інтенсивному транспортному потоці, в умовах мегаполісів втрачають контроль за дорожньою обстановкою. Такі водії, зі слабким типом нервової системи, відрізняються  підвищеною дратівливістю та невпевненим стилем водіння автомобіля.

Слід відмітити, що найпоширенішим способом пристосування темпераменту до вимог діяльності є формування її індивідуального стилю.

Індивідуальний стиль діяльності – індивідуальна система прийомів і способів дій, характерна для конкретної людини і доцільна для досягнення успішного результату. [3].

Індивідуальний стиль діяльності не з’являється стихійно, а поступово виробляється протягом усього життя. Тобто людина вибирає й удосконалює такі прийоми і способи виконання дій, які найбільше відповідають її темпераменту. Важливою умовою формування індивідуального стилю діяльності є зацікавлене, свідоме і творче ставлення до своєї роботи. Тому найяскравіше він виявляється у творчих людей, майстрів своєї справи.

Отже, оволодіння властивостями власного темпераменту і їх компенсація, формування індивідуального стилю діяльності розпочинається ще в дитячі роки, відбувається під впливом навчання і виховання і завершується в умовах трудової діяльності людини.

Список використаних джерел

1.     Гилева О.Б., Бочарова Т.В. Влияние социальных условий на структуру темперамента/ О.Б.Гилева, Т.В.Бочарова // Вопросы психологии. - 2000 -- № 4 - с. 73 - 75.

2.     Виходець О.М. Культура та етика водіння: Підручник для учнів професійно – технічних навчальних закладів – К.: Педагогічна преса, 2008. – 320 с.

3.     Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы/Е.А.Климов. – Казань, 1969. – 278 с.

4.     Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии/ Я.Стреляу. - М., 1982. – 230 с.

5.     Столяренко, Л.Д. Основи психології: Навчальний посібник / Л.Д. Столяренко. - Ростов н / Д.: Вид-во "Фенікс", 1996. - 736 с

6.     Собакарь А.О. Основи безпеки дорожнього руху: Навчальний посібник / За редакцією В.М. Бесчастного. – К. : Знання, 2007. – 312 с., 20 с. іл..