Лабораторно-практична робота:

 Технічне обслуговування агрегатів трансмісії та ходової частини. Змащувальні роботи на агрегатах трансмісії та ходової частини.

Літературні джерела:

1. Кисликов В. Ф., Лущик В. В. К44 Будова й експлуатація автомобілів: Підручник. — 6-те вид. - К.: Либідь, 2006. —  С.229 – 296

2. Лудченко О.А. Технічна експлуатація і обслуговування автомобілів: Технологія.  Підручник. — Київ, Вища школа, 2007. — 527 с.

Обладнання для змащення та заправлення автомобіля, загальна будова та принцип дії

Змащувальні роботи займають до 30 % трудовитрат при проведенні ТО-1 і 17 % при ТО-2 автомобілів.

Термін заміни масла регламентується по пробігу автомобіля. Пробіг автомобіля між замінами масла коливається від 6 до 20 тис. км.

Окрім основних змащувальних робіт, що виконуються при ТО-1, ТО-2 і СО і указаних в картах мастила, передбачаються також змащувальні роботи для деяких елементів системи електроустаткування (переривник-розподільник, генератор, стартер), механічних приводів (трос спідометра, приводи жалюзі, карбюратора і т. п.). Крім того виконуються змащувально-захисні роботи по кузову і кабіні.

Класифікація устаткування для змащувально-заправних робот представлена на малюнку. Подача змащувального матеріалу даним устаткуванням 3—15 л/мін при тиску 0,5—40 Мпа.

Для заповнення маслом змащувальної системи двигуна застосовують мастилороздатні колонки з дозуванням разового відпуску і фіксацією спільної кількості виданого змащувального матеріалу.

Привід механізмів змащувального устаткування може бути пневматичним, електричним і механічним (ручним).

Найбільшого поширення набули стаціонарні  мастилороздатні колонки. За способом установки мастилороздатні колонки ділять на стаціонарні і пересувні, за типом приводу — на ручні і електромеханічні, за способом дозування  масла — об'ємні і швидкісні.

 

 

Заправка трансмісійними маслами агрегатів автомобілів при невеликому об'ємі здійснюється за допомогою маслораздатника з поршневим насосом 

Робочі пости для змазування на потоковій лінії або на спеціалізованих тупикових постах обладналися установками з більшою продуктивністю, які монтуються на стаціонарних ємкостях. Масло з ємкості подається по двох роздавальних шлангах (кожен завдовжки 4 м) за допомогою шестерного насоса, який приводиться в дію електродвигуном потужністю 1,5. кВт.

Подача установки через два шланги при роздачі літнього трансмісійного масла не менше 12 л/мін при температурі 20 °С.

Для подачі консистентних мастил застосовуються стаціонарні, пересувні і переносні солидолонатискачі. На АТП використовують пересувні солидолонатискачі з електричним, пневматичним і ручним приводами. На малюнку показаний пересувний солидолонатискач 390 М з електромеханічним приводом.

 

Пластичні мастила або закладаються за допомогою простих пристосувань в підшипники або ковпачки масельничок, або подаються до пар, що труться, через пресс-масленки (тавотниці)(див. мал.) під тиском 5—30 Мпа. Найбільш поширені пресс-масленки (тавотниці) з конусною голівкою. 

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТРАНСМІСІЇ 

Технічне обслуговування зчеплення. 

Основні ознаки несправності: 

• пробуксовування; 

• неповне вимикання (веде), 

• ривки під час зрушування з місця; 

• шум у зчепленні під час руху; 

• заїдання педалі; 

• підтікання рідини в з'єднаннях привода зчеплення. 

Пробуксовування зчеплення може відбуватися через: / обмеження вільного ходу педалі внаслідок неправильного регулювання або спрацювання фрикційних накладок; / замаснення фрикційних накладок веденого диска. При цьому крутний момент від двигуна передається не повністю, погіршується розгін автомобіля, сповільнюється зрушення з місця, а в разі великого пробуксовування автомобіль залишається нерухомим, навіть якщо передачу ввімкнено й педаль зчеплення відпущено. 

Щоб усунути несправність, треба перевірити вільний хід по центру площадки педалі.

  Вільний хід створюється завдяки зазорам у деталях підвіски педалі, між штовхачем і поршнем головного циліндра, між підп'ятником та витискною п'ятою, тобто відповідає переміщенню педалі до початку прогину діафрагмової пружини або до початку стискання витих натискних пружин . Якщо після регулювання вільного ходу педалі зчеплення пробуксовує, то його треба зняти, промити або замінити накладки веденого диска. 

Неповне вимикання зчеплення супроводжується шумом і скреготом зуб'їв муфт синхронізаторів об зубчасті вінці шестерень при вмиканні передач і є наслідком:

• збільшеного вільного ходу педалі зчеплення; 

• потрапляння повітря в гідропривод. 

Для усунення несправності треба перевірити вільний хід педалі зчеплення й у разі потреби відрегулювати його. 

Якщо педаль переміщується з малим опором («провалюється»), то це свідчить про потрапляння в гідропривод повітря, яке необхідно видалити таким чином: 

• заповнити бачок гідропривода рідиною до нормального рівня; 

• очистити клапан випускання повітря 29 від бруду;

 • зняти захисний ковпачок; 

• надіти на клапан шланг і занурити його у склянку з рідиною, що заливається в привод;

 • відкрутити на півоберта клапан і кілька разів швидко натиснути на педаль зчеплення й повільно відпускати ії, поки зі шланга не припиниться вихід бульбашок повітря; 

• затримати педаль в натиснутому положенні й закрутити клапан; 

• зняти шланг і долити в бачок рідину до нормального рівня. 

Ривки під час зрушування з місця можуть бути наслідком: 

• спрацювання веденого диска;

• задирок на поверхні дисків. Зчеплення в цьому разі ремонтують. 

Шум у зчепленні з'являється внаслідок:

• перекосу (биття) натискної п'яти; 

• спрацювання витискного підп'ятника. 

В цьому разі зчеплення підлягає ремонту. 

Заїдання педалі в натиснутому положенні можливе через поломку або від'єднання відтяжної пружини педалі, яку слід замінити новою.

 Технічне обслуговування коробки передач.

 Несправності: 

• шум під час руху автомобіля; 

• утруднене перемикання передач;

 • самочинне вимикання передачі; 

• підтікання оливи. 

Шум у коробці передач з'являється через: 

•  відсутність оливи в картері; 

• велике спрацювання зуб'їв шестерень і підшипників валів. 

Для усунення несправності слід перевірити рівень оливи в картері, який має бути поблизу нижньої кромки бічного заливного отвору або біля мітки на оливовимірювальному стержні; якщо треба, то слід долити оливу, перевірити й відрегулювати вільний хід педалі зчеплення. Якщо шум не припиниться, то коробку слід розібрати й замінити спрацьовані деталі. 

Утруднене перемикання передач спостерігається внаслідок: 

• застосування оливи з підвищеною в'язкістю; 

• поломки пружин кілець синхронізаторів; 

• неповного вимикання зчеплення (веде); 

• деформування або заїдання сферичного шарніра важеля перемикання передач; 

• заїдання штоків вилок і деформування вилок перемикання передач. Самочинне вимикання передачі спричиняється:

•  спрацюванням фіксаторів або поломкою їхніх пружин; 

• спрацюванням блокувальних кілець синхронізаторів. 

Для усунення зазначених несправностей треба зняти й розібрати коробку передач, спрацьовані деталі замінити.

 Технічне обслуговування карданної передачі.

 Основні несправності: 

• послаблення кріплення фланців карданних шарнірів і проміжної опори; 

• спрацювання шліцьової муфти, хрестовини й підшипників; 

• прогин вала. 

Ці несправності проявляються у ривках під час зрушування автомобіля з місця й перемикання передач, а також у шумах під час руху. 

Послаблення кріплень виявляються перевіркою затягування болтів і гайок за допомогою ключа. Спрацьовані деталі треба замінити. 

Технічне обслуговування заднього моста. 

Несправності. 

• постійний шум і сильне нагрівання під час руху;

 • шум на поворотах; 

• підтікання оливи. 

Шум і нагрівання під час руху можуть виникати внаслідок: 

• нестачі оливи в картері (або застосування оливи невідповідного сорту); 

• спрацювання або неправильного зачеплення зуб'їв шестерень головної передачі; 

• спрацювання чи неправильного регулювання підшипників.

Для усунення несправності слід перевірити, чи є олива, рівень якої має бути поблизу нижньої кромки заливного отвору; в разі потреби оливу долити. Якщо це не допоможе, то задній міст підлягає ремонту. 

Шум на поворотах найчастіше виникає в разі: 

• заклинювання сателітів на осі; 

• заїдання шийок півосьових шестерень в коробці диференціала.

Усувається шум заміною непридатних деталей. 

Підтікання оливи визначається оглядом місця стоянки автомобіля й усувається підтягуванням з'єднань, заміною прокладок і сальників.

 Перед виїздом пересвідчитися, що не підтікає олива з картерів коробки передач і головної передачі, перевірити дію зчеплення, коробки передач, карданної та головної передач на ходу автомобіля.

 Через 10 тис. км пробігу автомобіля:

 • проконтролювати рівень рідини в бачку привода зчеплення (доливати тільки однотипну гальмову рідину ) та рівень оливи в картерах коробки передач і головної передачі;

• підтягнути болти й гайки кріплення фланців карданних шарнірів і проміжної опори карданного вала. 

Через 20 тис. км пробігу автомобіля перевірити й, якщо треба, відрегулювати вільний хід педалі зчеплення. 

Після перших 2...З тис. км пробігу автомобіля, а надалі через 70 тис. км або через три роки замінити оливу в картерах коробки передач і головної передачі. Заміну провадити відразу після поїздки, коли олива ще тепла. Крізь спускні отвори, викрутивши пробки, злити оливу з картерів, підняти задні колеса домкратом, закрутити спускні пробки, залити в картери оливу для двигуна до половини рівня, завести двигун і ввімкнути четверту передачу на 1...2 хв. Зупинити двигун, злити промивальну оливу й заправити картери оливою до норми. 

Через 12 тис. км пробігу змастити карданні шарніри півосей трансмісійною оливою, яку нагнітають шприцом до виходу через усі ущільнювачі підшипників хрестовини.

Картери можна поповнювати тільки тією оливою, яку було залито раніше; в разі переходу на оливу іншого сорту картер необхідно промити тією оливою, що заправлятиметься. Консистентні мастила нагнітаються за допомогою солідолонагнітача до повного виходу відпрацьованого мастила й появи свіжого із зазорів спряжених деталей. Якщо мастило через оливницю не проходить, то треба викрутити оливницю й перевірити її справність, нагнітаючи через неї мастило. Якщо автомобіль експлуатується на брудних і запилених дорогах, терміни мащення вузлів скорочуються в два-три рази. 

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ

Основні несправності: 

• биття (коливання) передніх коліс, особливо на великих швидкостях руху;

 • відведення автомобіля в бік від прямолінійного руху; 

• підвищене або нерівномірне спрацювання протектора шин; 

• сильні удари кузова об буфер під час руху по нерівній дорозі; 

• скрипіння листів або осідання ресор (пружин). 

Биття передніх коліс при швидкості руху автомобіля 60.,.80 км/год може бути наслідком: 

• спрацювання кульових з'єднань рульових тяг і поворотних стояків, а також втулок маятникового важеля; 

• порушення балансування коліс; 

• підвищеного люфта в підшипниках маточин коліс. 

Для усунення несправності треба оглядом перевірити стан шарнірних з'єднань рульових тяг, різко повертаючи рульове колесо праворуч і ліворуч, а також перевірити люфт у підшипниках маточин похитуванням передніх коліс у поперечному напрямі в піднятому стані. 

Несправні кульові з'єднання підлягають заміні, а люфт у підшипниках можна усунути, підтягнувши регулювальну гайку маточини колеса. 

Порядок перевірки й регулювання підшипників такий:

 • підняти домкратом колесо й надати йому обертання поштовхом руки. Треба, щоб колесо зробило 8... 10 обертів. Якщо воно обертається туго, то слід установити причину несправності й усунути її. 

Здебільшого несправність виникає через зачіпляння колодок за гальмовий диск (барабан); 

• зняти ковпак маточини, встановити великий палець руки на упорну шайбу та край маточини й, похитуючи колесо за верхній край у поперечному напрямі, пересвідчитися, що є люфт у підшипниках; 

• вийняти шплінт із регулювальної гайки й ключем плавно закручувати гайку до зникнення люфту, водночас повертаючи колесо, щоб ролики підшипників правильно розташувалися в обоймах. Якщо отвір під шплінт не збігається з прорізом у гайці, то відкрутити гайку до збігу найближчого прорізу з отвором; 

• зашплінтувати гайку, заповнити ковпак мастилом і встановити його на місце; 

• після 10... 15 км пробігу перевірити на дотик ступінь нагрівання маточини. 

Сильне нагрівання свідчить про надмірне затягування підшипників, що може призвести до швидкого руйнування їх. У цьому разі затягування регулювальної гайки треба послабити. 

Порушення балансування коліс супроводжується підвищеним спрацьовуванням шин і погіршує стійкість автомобіля. 

Воно, як правило, є наслідком: 

• нерівномірного спрацьовування протектора по колу; 

• зміщення балансувальних тягарців та шин під час монтажу; 

• деформування обода колеса й пошкодження шини. 

Перевірити й збалансувати колеса можна на стенді або безпосередньо на автомобілі. Для виконання цієї роботи на автомобілі треба трохи підняти домкратом його передню частину, послабити затягування підшипників маточини переднього колеса, розшплінтувавши й відкрутивши на два-три прорізи регулювальну гайку. Після цього встановлювати колесо в різні положення й відпускати. Якщо при цьому колесо не втримується в установленому положенні, а повертається в той чи інший бік і зупиняється тільки в одному положенні, значить, воно має дисбаланс. 

Для балансування коліс потрібно:

 • знизити тиск у шині до 0,02...0,03 МПа й зняти з обода колеса балансувальні тягарці; 

• повільно повернути колесо проти годинникової стрілки й підпустити; коли воно зупиниться, нанести крейдою вертикальну мітку, що визначає верхню точку колеса;

 • повернути поштовхом колесо за годинниковою стрілкою й після мого зупинки також позначити верхню точку крейдяною вертикальною лінією //, поділити найкоротшу відстань між мітками / т а // навпіл і нанести мітку ///. Це й буде найлегше місце колеса ; 

• установити по обидва боки мітки /// малі балансувальні тягарці масою 30 г, які своєю пружиною входять під борт покришки й утримуються на ободі; 

 • поштовхом повернути колесо. 

Якщо після зупинки його тягарці перебуватимуть у нижньому положенні, то їхня маса для балансування колеса достатня. Якщо ж тягарці опиняться у верхньому положенні, то потрібно замінити їх більш важкими — 40 г і, обертаючи колесо, пересвідчитися, що, коли воно зупиняється, тягарці перебувають у нижньому положенні;

 • відсовуючи тягарці на однакові відстані А від мітки ///, слід домогтися рівноваги колеса, коли воно після поштовху рукою зупинятиметься в різних положеннях (залежно від прикладеного зусилля);

• накачати шину до нормального тиску й розпочати балансування наступного колеса. 

Передні колеса балансуються кожне на своїй маточині, а задні — на одній із маточин передніх коліс. Якщо дисбаланс спричинений деформацією обода колеса або пошкодженням шини, то перед балансуванням треба замінити або відремонтувати обід чи шину. 

Відведення автомобіля в бік від прямолінійного руху може бути наслідком: 

• неоднакових кутів розвалу й поздовжнього нахилу поворотних стояків; 

• різниці тиску повітря в шинах лівого й правого передніх коліс; 

• неправильного зазору в підшипниках передніх коліс; /

• деформування поворотного кулака або важелів підвіски; 

• великої різниці у спрацюванні шин; 

• підвищеного дисбалансу передніх коліс; 

• неоднакової пружності пружин підвіски. 

Для усунення цієї несправності треба перевірити й відрегулювати кут установлення передніх коліс, довести тиск повітря в шинах до нормального й однакового значення, замінити деформовані й несправні деталі та спрацьовані шини, збалансувати колеса. Якщо кути встановлення коліс не піддаються регулюванню, то це, як правило, пов'язане з деформуванням осі нижнього важеля або поперечини підвіски в зоні передніх болтів кріплень осей нижніх важелів, а також із підвищеним спрацюванням гумометалевих шарнірів. У цих випадках треба замінити деформовані або спрацьовані деталі, після чого здійснити регулювання. Рівномірне підвищене спрацювання протектора в середній його частині свідчить про підвищений тиск повітря в шині. Якщо тиск у шині недостатній, спрацьовуються крайні частини протектора. В обох випадках треба довести тиск повітря в шинах усіх коліс до нормального. До швидкого спрацювання протектора призводять неправильне регулювання сходження й розвалу коліс, а також збільшені зазори в підшипниках маточин. Слід своєчасно перевіряти й регулювати кути встановлення коліс і затягування підшипників. Нерівномірне спрацювання протектора (в одному місці або плямами) характерне в разі порушення балансування коліс (особливо внаслідок погнутості їхніх ободів).

Сильні удари кузова є наслідком: 

• руйнування гумових буферів; /

• несправності амортизаторів; 

• осідання ресор (пружин); /

• поломки листів ресор. 

Непридатні деталі, осілі ресори (пружини) й зламані листи ресор замінюють новими. З несправностей амортизаторів слід звернути увагу на течу рідини, що найчастіше виникає внаслідок: спрацювання або руйнування сальника штока; усадки або пошкодження ущільнювального кільця резервуара; послаблення затягування гайки резервуара; надмірної кількості рідини в амортизаторі (спостерігається підвищений опір амортизатора, особливо наприкінці такту стискання). В усіх випадках необхідно визначити причину течі й усунути її. До недостатнього опору під час ходу віддачі призводять негерметичність клапана віддачі або перепускного клапана, осідання пружи- ни клапана віддачі, задирки на поршні або циліндрі, спрацювання напрямної втулки, а також забруднення рідини механічними домішками. Недостатній опір під час такту стискання зумовлюється негермегичністю клапана стискання або осіданням його пружини, спрацюнанням напрямної втулки й штока та забрудненням рідини. 

Для відновлення працездатності амортизатора треба замінити несправні деталі, а в разі забруднення рідини замінити її, спочатку промивши всі деталі. 

Скрипіння ресор найчастіше виникає внаслідок спрацювання пластмасових шайб, установлених між їхніми листами. 

Для усунення несправності треба замінити шайби. 

ЩО Перед кожним виїздом перевіряти оглядом стан шин і тиск повітря в них (за зминанням шини), а через кожні 500 км пробігу автомобіля перевіряти тиск шинним манометром і доводити його до нормального (також і в запасному колесі). 

Через 10 тис. км пробігу автомобіля переставляти колеса для рівномірного спрацьовування шин. 

Одночасне переставляння всіх коліс доцільне за умови однакового нор- мального спрацьовування шин. У практиці слід керуватися також технічною необхідністю. Наприклад, якщо відбувається підвищене спрацьовування одного з коліс порівняно з рештою, то достатньо замінити тільки спрацьоване колесо або переставити колеса, користуючись таким правилом: у кращому стані мають бути колеса на передньому мосту автомобіля. 

Періодично підтягувати кріплення деталей і вузлів передньої підвіски: корпусів кульових пальців до важелів підвіски; стяжних болтів поворотних стояків; різьбових втулок верхніх важелів; амортизаторів; стабілізатора поперечної стійкості; верхніх і нижніх поздовжніх та поперечної штанг задньої підвіски; дисків коліс.

 ТО Через 10 тис. км пробігу автомобіля перевірити кути встановлення передніх коліс і, якщо треба, відрегулювати їх. 

Через 20 тис. км пробігу автомобіля замінити консистентне мас- тило в маточинах передніх коліс, для чого зняти маточину, промити підшипники та внутрішню порожнину маточини гасом або бензином, протерти ганчіркою, покласти мастило «Литол-24» (замінники: мастило 1-13 жирове або ЯНЗ-2) на зовнішні кільця підшипників і, не заповнюючи внутрішню порожнину маточини, змастити сильно підшипники, скласти маточину й відрегулювати затягування підшипників. 

Через 30 тис. км пробігу автомобіля перевірити справність амортизаторів за ступенем гасіння ними коливань кузова. Якщо амортизатори справні, кузов не піддається сильному розгойдуванню, а за один подвійний хід амортизаторів повністю заспокоюється. Для більш ретельної перевірки треба звільнити з одного боку кріплення амортизаторів від деталей підвіски (в задніх амортизаторів — зверху, а в передніх — знизу). Після цього за звільнений бік переміщати шток або резервуар амортизатора вгору та вниз. Рух униз має відбуватися з більшим зусиллям, ніж угору. 

Прочитати викладений матеріал.

Ознайомитись з відеоматеріалами :

https://www.youtube.com/watch?v=xqKkQMpoQc4

https://www.youtube.com/watch?v=0ENJiMFvzLI

Завдання  для обов’язкового виконання: 

Перелічити які змащувальні роботи проводяться на агрегатах трансмісії та ходової частини. 

Відповіді відправити на електронну адресу викладача : sergpichylia@gmail.com