Заняття: Технічне обслуговування кабіни та кузова.

 

І. КУЗОВ I КАБІНА ВАНТАЖНОГО АВТОМОБІЛЯ

 

Вантажні автомобілі загального призначення мають кузови у ви­гляді дерев'яної бортової платформи. На спеціалізованих автомобі­лях кузови пристосовані для перевезення певного вантажу (само­скидні, фургони, цистерни тощо).

Бортова платформа вантажного автомобіля (рис. 1., а) скла­дається з дерев'яних і металевих деталей. Основу платформи стано­вить підлога 5, зроблена з дощок, яка спирається на поздовжні 2 й поперечні 4 бруси. До основи прикріплено передній борт 7 (нерухо­мо), відкидні бічні 6 і задній 3 борти. Відкидні борти з'єднані з осно­вою завісами 11 і 10т удержуються в піднятому положенні спеціаль­ними запорами 8 у кутах бортів. До рами автомобіля бортова плат­форма кріпиться стрем'янками І і 9.

Кабіна вантажного автомобіля (рис. 1., б) капотної конструкції складається з каркаса 75, кришки 13, верхньої 72, задньої 14 і біч­них 16 панелей, між якими зроблено дверні прорізи. В прорізах на завісах навішуються двері. В зачиненому положенні двері удержу­ються за допомогою спеціальних замків. Двері кабіни обладнано опускним склом із склопідйомниками та кватирками. У віконні про­різи кабіни вставлено гнуте скло, яке не відкривається. Всередині кабіни розміщено сидіння водія та органи керування.

Сидіння водія може бути двомісним або тримісним, спільним для водія й пасажирів або окремим. У разі роздільної конструкції сидін­ня виконують регульованим за висотою й довжиною, а також за на­хилом спинки. В кабінах безкапотної конструкції передбачають одне спальне місце, розташоване впоперек кабіни за спиною водія. Щоб забезпечити доступ до двигуна, в таких кабінах роблять пристрій для перекидання кабіни відносно передніх шарнірних опор (автомобілі МАЗ, КамАЗ).

Оперення вантажного автомобіля (рис. 1., в) в разі капотного компонування складається з капота 17, крил 18, підніжок 19, коли двигун розташовано під кабіною, до оперення входять тільки крила, підніжки та облицювання ра­діатора.


Рис. 1. Кузов (а), кабіна (б) та оперення (в) вантажного автомобіля:

1,9— стрем'янки; 2, 4 — відповідно поздовжні й поперечні бруси; 3 — задній борт; 5— підлога платформи; 6— відкидні бічні борти; 7 — передній борт;

8— спеціальні запори; 10, 11 — завіси; 12 — верхня панель; ІЗ — кришка;

14 — задня панель; /5— каркас; 16— бічні панелі; 17 — капот; 18— крила;

19— підніжка; 20— облицю­вання радіатора облицювання радіатора.

 

ІІ. КУЗОВ ЛЕГКОВОГО АВТОМОБІЛЯ

Більшість сучасних легкових автомобілів мають безрамну кон­струкцію. За раму в цьому разі править кузов, який у місцях кріплен­ня двигуна, агрегатів трансмісії і підвісок має спеціальні підсилення.

Кузов складається із сталевого суцільнозварного корпусу, до яко­го прикріплено капот двигуна, передні й задні крила, двері, кришку багажника, облицювання фар і радіатора, передній і задній буфери, накладку та ін. Усередині кузова розміщено сидіння для водія та пасажирів.

Корпус кузова (рис. 2) становить жорстку зварну конструкцію з великої кількості деталей, головними з яких є основа (підлога) 7 з передньою та задньою частинами, боковини 2, що мають прорізи для кріплення дверей, і дах3, який об'єднує елементи кузова в об'ємну конструкцію. В передній частині корпусу кузова приварено коротку раму 4, яка призначається для кріплення двигуна, радіатора й попе­речної балки передньої підвіски.


Рис. 2 . Корпус кузова легкового автомобіля:

1 — основа (підлога); 2 — боковини; 3 — дах; 4 — рама

Основу кузова виконано у вигляді суцільноштампованої па­нелі, підсиленої по периметру збірним коробчастим профілем. До передньої частини основи входять щит, панелі й бризковики, до зад­ньої — тільки панелі й бризковики. Боковини кузова також виготов­ляються штампуванням і зварюються зі стояків, порогів підлоги та інших деталей.

Капот закриває зверху відсік двигуна й складається із зовнішньої панелі, що знизу підсилюється внутрішньою панеллю, привареною по периметру.

Передні й задні крила складаються із штампованих сталевих пане­лей, які кріпляться до корпусу кузова зварюванням або за допомо­гою болтів.

Двері кузова, зварені зі штампованих панелей, підвішуються в прорізі боковини корпусу на двох завісах. Кут відчиняння дверей за­дається обмежувачем, який додатково фіксує їх у максимально від­чиненому положенні.


Рис. 3 Встановлення склопідйомника й замка всередині дверей:

1 — склопідйомник; 2 — ручка привода склопідйомника; 3 — нерухома куліса; 4 — внутрішня ручка; 5 — зубчастий сектор; 6 — допоміжний важіль; 7 — поворотна кватирка (передні двері); 8 — опускне скло; 9 — запобіжник; 10 — обойма опускного скла; 11 — рухома куліса; 12 — дверний замок; 13 — важіль; 14 — напрямні; /5 — шестірня

У верхній частині дверей є проріз для вікна. Одна частина вік­на — опускне скло 8 (рис. 3), а друга — поворотна кватирка /(пе­редні двері) або нерухоме скло (задні двері). Опускне скло перемі­шується в напрямних 14склопідйомником 1, установленим усереди­ні дверей. Привод склопідйомника працює від ручки 2, надітої на вісь із шестірнею /5, зачепленою із зубчастим сектором 5. Сектор пе­редає зусилля через допоміжний важіль 6 на рухому кулісу 11, при­кріплену до обойми 7(9 опускного скла. Нижній кінець важеля б спи­рається на нерухому кулісу 3 і зв'язаний із зубчастим сектором важе­лем 13. У внутрішній порожнині дверей змонтований замок 12, що має привод від внутрішньої ручки 4 і запобіжник 9.

Багажник призначається для розміщення багажу, запасного коле­са й паливного бака. Кришка багажника навішується на двох завісах і фіксується у відкритому положенні замком.

Вітрове й заднє стекла кузова — гнуті, виготовляються із загарто­ваного скла й вставляються у віконні прорізи на гумових ущільню­вачах.

Сидіння розташовуються в два ряди. Переднє сидіння складаєть­ся з двох незалежних крісел, в яких регулюються кут нахилу спинки й переміщення в поздовжньому напрямі. Заднє сидіння суцільне й може використовуватись як тримісне.

 

ІІІ. ОСНОВНІ РОБОТИ ПО ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ КУЗОВІВ, КАБІН, ПЛАТФОРМ.

 

Для збереження забарвлення кузова якісного технічного обслуговування і ремонту автомобіль піддається ЩО, що включає прибирання, миття, обсушування (протирання) промитих частин кузова і періодичну його поліровку.

Прибирання кузова автвтомобіля.

Під час прибирання віддаляються пил і сміття з кузова, кабіни і з платформи автомобіля потираються сидіння, стекла і арматура усередині кузова, а також двигун щитки і внутрішня сторона капота.

Кузови автомобілів

спеціального призначення (санітарних, для перевезення продуктів та інш. ) і автобусів, крім того, піддаються дезинфекції і миттю підлог і стін.

Для механізації процесу прибирання застосовують стаціонарні і переносні електропилососи. Прибирання вантажної платформи може проводиться ручними засобами до в'їзду на пости миття.

Мийка автомобілів.

Пил і бруд із зовнішніх частин кузова і шасі автомобіля видаляють чистою холодною або теплою (25-30°С) водою. Для активізації процесу миття і видалення що забруднюють поверхню автомобіля органічних речовин (нерозчинних у воді) використовують розчини синтетичних миючих засобів : сульфонол, "Прогрес", синтетичний порошок для миття автомобіля (ВТ № 18/35-64), "Автошампунь" АШ- 74, "Автошампунь пінний" та ін. .

Миючі розчини проникають в пори грязьового покриву, сприяють порушенню зв'язку грязьових часток, розчиняють органічні речовини, зменшують силу поверхневого натягнення водяної плівки, що утворюється на поверхні, що обмивається, і, розчиняючи маслянисті відкладення, утворюють емульсії, які легко змиваються.

Для ефективної дії миючих рідин їх слід підігрівати до 45° С. Щоб уникнути руйнування забарвлення кузова легкових автомобілів або автобусів різниця між температурою води і омиваємої поверхні не повинна перевищувати 18-20 С.

За способом виконання розрізняють миття:

  • ручне,
  • напівмеханізоване
  • і механізоване.

Ручне миття проводиться з шланга з брандспойтом або мийним пістолетом струменем води низького (0,2 - 0,4 МПа) або високого тиску. Механізованому миттю одну частину автомобіля (шасі або кузов) миють механізованим способом, а іншу - ручним.

 

 

Механізоване миття усього автомобіля здійснюється автоматично діючими або керованими струминними (струминною щітковими) установками. Механізовані установки найефективніше застосовувати у великих (200 і більше автомобілів) автогосподарствах.

Забарвлені і поліровані частини кузова легкових автомобілів заздалегідь змочують розпорошеним струменем холодної або підігрітої (до 30-35° С) води.

При змиванні струменем води пилоподібних забруднень з щільних грязьових відкладень органічного походження на полірованій поверхні кузова легкових автомобілів і автобусів залишаються частки забруднень, що щільно утримуються в тонкій водяній плівці, які при висиханні залишають на поверхні кузова сірий наліт. Ця плівка руйнується при протиранні щіткою, губкою або замшею.

Тому при митті легкових автомобілів, автобусів і вантажних автомобілів з кузовом "фургон" застосовують щіткові пристрої. Крім того, підвищення миючого ефекту при струминному митті можна досягти збільшенням тиску струменя води при одночасному зменшенні діаметру сопла мийного пістолета (брандспойта). Можна значно скоротити витрату води на миття при загальному підвищенні її ефективності. При цьому скорочуються її тривалість і трудові витрати. При використанні високого тиску води при митті кузова легкового автомобіля за допомогою пістолета для збереження його забарвлення і економії води струменю надають конусної форми з великим кутом розпилу.

Після змочування кузов протирають волосяними щітками (при механізації миття - циліндричними щітками, що обертаються), губками або замшею з безперервним підведенням води. Після обробки кузов обполіскують, а потім сушать.

Для поліпшення якості миття, а також промивання волокон щіток від маслянистих забруднень механізована установка обладналася бачком для миючого розчину, який подається до розпилюючих форсунок. Для видалення асфальтових, жирових і масляних плям використовують препарат "Автоочисник бітумних плям".

Протирання, сушка і поліровка кузова.

Вологу з поверхні кузова легкового автомобіля або автобуса видаляють, обтираючи кузов чистими кінцями, фланеллю або замшею, після чого поверхню обдувають повітрям (при швидкості повітряного потоку не менше чим 2,2 м/с). Сушка кузови після миття здійснюється переважно холодним повітрям. Застосування теплого повітря неефективне із-за низького коефіцієнта використання тепла при одночасно великій витраті енергії на підігрівання повітря.

Для оберігання лакофарбного покриття кузова від дії сонячних променів і надання його поверхні блиску періодично виробляється полірування кузова полиролями, приготованими на основі воску, емульгаторів і води.

При використанні "Автополироля для нових покриттів" і "Автовоску А-70" новий кузов полірують раз на місяць, якщо ж використовується в консервуючий автополироль (ТУ 6-15-737-76) - раз в два місяці.

Якщо забарвлення втратило блиск і стало матовим, раз на три місяці кузов полірують "Автополиролью для обвітрених покриттів ОПС" або 2 рази в рік "Автополиролью що консервує для обвітрених покриттів".

Полірують кузов легкових автомобілів ручним електричним приладом (дрилем), що працює від електромережі з напругою 36В. Для полірування застосовують гумові диски з шліфувальною шкіркою, фетровим кругом або чохлом з овчини

Антикорозійне покриття кузова.

Корозією називається руйнування металів, що викликається електрохімічними і хімічними діями довкілля. В процесі експлуатації найчастіше корозії піддається кузов (днище, пороги дверей, порожнисті місця під крилами, місця ушкодження забарвлення і др). Корозія виникає никает в результаті попадання на поверхню автомобиля1 вологи з повітря, конденсації і скупчення її в проміжках, щілинах і інших місцях кузова.

В період зимової експлуатації інтенсивному розвитку загальної коп розии днища кузова сприяє дорожній бруд, що містить солі вживані для боротьби з ожеледдю. Для попередження розвитку процесу корозії кузов автомобіля періодично покривають антикорозійним складом. Попереднє днище кузова і нижні частини крил очищають від бруду, мастики, що залишилася, і фарби і ретельно промивають водою.

Існує декілька різних засобів і способів застосування захисних засобів від корозії:

Перетворювачі іржі - речовина, що перетворює продукти корозії в стабільніших, тобто корозії з'єднання, що уповільнюють процес

Грунти-перетворювачі - речовини, які разом з преобладауюшим властивістю створюють на поверхні плівку, яка є підшаром-грунтом для наступного захисного покриття фарбою.

Захисні покриття можуть бути на бітумній основі з органічними розчинниками (автоантикоры) і на основі каучуку - "Паста ПА", що включає захисну пасту на основі рідкого каучуку і вулканізуючу пасту, які змішують перед вживанням.

Наносяться захисні засоби (залежно від складу) кистю, пульверизатором або металевим шпателем. Для антикорозійної обробки внутрішніх поверхонь порожнистих деталей кузова застосовується автоконсервант порогів «Мовіль» (ТУ 6 15-07-38-76), що є малов'язкою маслянистою рідиною, яка наноситься методом того, що повітряного розпиляло. Для нанесення антикорозійного покриття використовують установку (мал. 33), що підключається до повітряної магістралі з тиском 0,05-0,4 Мпа.

Обслуговування декоротивных хромованих деталей включає їх очищення від забруднень і продуктів корозії, а також захист від атмосферного впливу.

Забруднені хромовані поверхні промивають водою і протирають замшею або дрантям. Для очищення цих деталей від корозії і відновлення блиску застосовують силіконові препарати, що містять дрібний абразив, віск, силиконы і інші компоненти, наприклад препарат «Автоочисник хромованих деталей» (ТУ 6-15-1009-76). Деталі очищають тампоном, після чого їх полірують м'якою фланелевою тканиною.

Для захисту від корозії декоротивных деталей при консервації автомобіля їх покривають мастилом ВТВ- 1

Автомобільні стекла очищають «Автоочисником стекол» (ТУ 6-15-461-70), який наносять тампоном, розтирають і, не чекаючи висихання, витирають сухою тканиною лив папером. Гумові ущільнення протирають технічним гліцерином.

Оббивка в салоні кузова є полівінілхлоридною плівкою на тканинній основі, для очищення якої використовують тільки спеціальні очисники, наприклад «Автоочисник – 1 оббивки» (ТУ 6-19-989-76). Очисник розбавляють водою в співвідношенні 1:10, губкою наносять на поверхню, після чого поверхню протирають чистою вологою ганчіркою.

 


 

Мал. 31 Установка для нанесення антикорозійного покриття :

1 – запобіжний клапан: 2 – манометр; 3. 6 – голки для регулювання складу емульсії; 4 - замочний вентиль;

5 – змішувач; 7-трубка для подачі рідини в змішувач

 

Кріпильні і мастильні роботи. Кріпильні роботи по кузову полягають в контролі і підтягуванні гайок драбин і болтів кріплення кузова (кабіни і платформи) до рами автомобіля (у рамних конструкціях). Періодично перевіряють також стан кріплень оперення і підніжок, кріплення петель дверей і регулювання їх положення в подовжньому напрямі і по висоті, кріплення петель капота. Регулювання положення дверей (двері щільно не закриваються, при русі стукає) здійснюється зміною положення направляючої шпильки(Фіксатора) або болтами кріплення дверей до її петель. Перевіряється і міцність кріплення номерних знаків, соотояние буксирного крюка.

Кузов сучасного автомобіля має досить велике число точок, що вимагають періодичного мастила при ТО- 1 і ТО- 2. Часто, але не рідше чим з періодичністю ТО- 1, мастилу піддаються ротор замку і фіксатори дверей і багажника легкових автомобілів. Замки дверей і багажника слід змащувати при ТО- 2 колоїдним (порошкоподібним) графітом або мастилом ЦИАТИМ- 201.

 

 

 

 

 

Коментарі

Популярні публікації